Юнацький максималізм
Пошуки ідеалу – це ходіння по муках. Підліток бажає бачити в собі непоєднувані якості або має абсолютно нереальне уявлення про інших людей. Більш успішних він виділяє як абсолют, до якого треба прагнути. При цьому він може не володіти необхідними якостями, і його особистісне зростання зупиниться.
Особистість юнацького віку бажає все найкраще і все, що менше викликає в нього здивування. У впевнених у собі людей це виражається в гонитві за найкрасивішою дівчиною, кращим одягом і т. п. В цей період підлітки, як правило, безкомпромісні по відношенню до себе, слідують принципам “все або нічого”.
Однак максималізм має суттєві переваги. Він виступає стартовою платформою для кар’єрного зростання. Підліток вважає, що він може практично все, і з завидною завзятістю прагне до цього, не відволікаючись на деталі.
Максималісти легко роблять кар’єру при авторитарних режимах як, наприклад, у Третьому Рейху або Радянському Союзі. Період правління диктаторів Сталіна і Гітлера характеризувався безкомпромісністю і непоступливістю.
Свою точку зору юнак вважає єдино правильною, ніж його підстьобує максималізм. Він і додає рішучості індивіду в полемічних спорах з вчителями або однолітками. Переконати таку людину практично неможливо, але його погляди з часом зазнають змін.
Подібні особистості егоїстичні і самовпевнені, а відсутність життєвого досвіду компенсується “здоровими” міркуваннями про життя. Такому підлітку здається, що він пізнав життя і ніхто не має права вчити його. Він сам здатний виступати в ролі вчителя.
З віком підліток забуває про своїх “вірних” переконаннях і все більше розуміє, як був неправий. Починається період спроби усвідомлення себе з переходом до особливої формі зростання – психологічної зрілості.
