Педагогічна діагностика: види, методи, цілі і завдання

Педагогічна діагностика є обов’язковим компонентом освітнього і виховного процесу. Вона дозволяє визначати рівень досягнення цілей, поставлених педагогами. Складно без подібних досліджень вести мову про ефективне управління дидактичним процесом.

Особливості терміна

Діагностика педагогічної роботи є особливим видом діяльності, який являє собою управління й аналіз ознак, які аналізують стан і результати процесу навчання. Вона дає можливість на основі отриманих даних складати прогнози допустимих відхилень, виявляти шляхи їх попередження, коригування процесу виховання і навчання, підвищення їх якості.

Суть поняття

Педагогічна діагностика не обмежується перевіркою універсальних навчальних навичок школярів. Дослідження припускає контроль, оцінювання, перевірку, накопичення статистичної інформації, вивчення результатів, виявлення динаміки дидактичного процесу і так далі.

Педагогічна діагностика в школі дозволяє створювати зворотний зв’язок у педагогічній діяльності.

Призначення

В науці виділяють декілька функцій діагностики, проведеної в освітніх установах:

  • контрольно-коригувальна частина полягає в отриманні і коригування виховного процесу;
  • прогностична роль припускає передбачення, прогноз змін у розвитку учнів;
  • виховна функція полягає у соціалізації школярів, формування в них активної громадянської позиції.

Предмет

Педагогічна діагностика стосується трьох областей:

  • академічних досягнень школярів;
  • соціальних, моральних, емоційних якостей особистості і класних колективів;
  • результати педагогічного процесу у вигляді новоутворень та психологічних якостей учнів.

Періодичному дослідженню, аналізу підлягає ступінь соціального розвитку, рівень УУН.

Варіанти контролю

У завдання педагогічної діагностики входить збір інформації про сім’ю, фізичне здоров’я, особливості мислення, пам’яті, уяви, уваги школяра. В ході анкетування психолог виявляє емоційно-вольові якості кожного учня, його мотиваційні потреби, взаємовідносини з іншими членами класного колективу.

Різні види педагогічної діагностики (анкетування, бесіди, аналіз документів, спостереження) дозволяють педагогам створювати єдину картину про учня, створювати для його самовдосконалення індивідуальну виховну і освітню траєкторію розвитку.

Підрозділ

Проведення педагогічної діагностики пов’язано із застосуванням системи операцій і дій для оцінки засвоєння учнями умінь, знань, практичних навичок. Контроль гарантує встановлення зворотного зв’язку в процесі навчання, його результатом є отримання інформації про ефективність навчання.

Педагог з’ясовує рівень та обсяг знань, засвоєний учнем, його готовність до самостійної діяльності.

Без періодичної перевірки сформованості УУН освітній процес не буде ефективним і результативним.

Педагогічна діагностика передбачає кілька варіантів контролю:

  • періодичний;
  • поточний;
  • підсумковий;
  • тематичний;
  • попередній;
  • відстрочений.

Проаналізуємо особливості кожного з них. Попередній контроль проводиться з метою виявлення вихідних навичок, умінь, знань школярів. Проводиться така перевірка, у вересні або до початку вивчення нової теми в рамках певної навчальної дисципліни.

Педагогічний процес передбачає проведення поточних перевірок, дозволяють вчителям виявляти рівень сформованості УУН, їх повноту та якість. Він полягає в систематичному спостереженні вчителя за діяльністю учнів на всіх етапах освітнього процесу.

Періодичний контроль дозволяє підводити підсумки за конкретний часовий проміжок, наприклад, за чверть або півріччя.

Розвиток педагогічної діагностики нерозривно пов’язане з тематичним контролем. Наприклад, після вивчення розділу, теми педагог пропонує своїм вихованцям різні завдання. Вони дозволяють вчителям визначати ступінь засвоєння дітьми конкретного наукового матеріалу.

Підсумкові роботи охоплюють усю систему навичок, умінь, знань школярів.

Відстрочений контроль передбачає виявлення залишкових знань через деякий час після вивчення курсу, розділу. Через 3-6 місяців, учням пропонуються тестові завдання, результативність виконання яких є прямим підтвердженням якісного навчання.

Форми контролю

Такі методи педагогічної діагностики поділяють на групи:

  • фронтальні;
  • групові;
  • індивідуальні.

Методи контролю представляють собою способи, завдяки яким визначається результативність усіх видів діяльності учнів, оцінюється рівень кваліфікації педагога.

У російських школах в різному поєднанні використовують методи письмового, усного, машинного, практичного контролю і самоконтролю.

Усний контроль сприяє виявленню знань учнів, допомагає вчителеві проаналізувати логіку викладу школярами навчального матеріалу. При усному відповіді оцінюється здатність дитини застосовувати теоретичні знання для пояснення подій і процесів, доведення власної точки зору, спростування недостовірної інформації.

Письмовий контроль

Він пов’язаний з виконанням письмових завдань: творів, контрольних робіт, вправ, творчих звітів. Цей метод контролю спрямований на одночасну перевірку знань учнів. Серед його недоліків відзначимо істотні часові витрати педагога на перевірку робіт, складання повного звіту за рівнем сформованості у школярів УУН.

Практичний контроль

Ця форма діагностики застосовується викладачами хімії, фізики, біології, географії. При виконанні лабораторних дослідів і практичних завдань хлопці використовують теоретичну базу, отриману під час лекційних занять. Учитель аналізує сформованість умінь і навичок, при необхідності здійснює їх коригування.

Педагогічне тестування відрізняється від традиційних варіантів контролю диференціацією, ефективністю, об’єктивністю.

Види діагностики

Попередній аналіз спрямований на виявлення рівня розвитку, оцінки навичок учнів. Здійснюється така діагностика на початку навчального року, спрямована на виявлення знань основних елементів курсу, актуальна для новостворених навчальних колективів. За результатами попередньої перевірки вчитель планує майбутню роботу, підбирає методи і прийоми викладання.

В якості основних функцій попередньої діагностики виступають: контроль і коригування.

Поточну діагностику вчитель здійснює в повсякденній навчальній роботі під час занять. Вона дозволяє своєчасно оцінювати рівень навченості школярів, дає педагогові можливість швидко реагувати на сформовану ситуацію, підбирати інноваційні форми діяльності. Її основне призначення – стимулювання самостійної діяльності учнів.

Після переходу російського освіти на нові федеральні стандарти, функцію підсумкового контролю стала виконувати державна підсумкова атестація випускників:

  • ЄДІ для учнів старшої ступеню навчання;
  • ОГЕ для випускників дев’ятих класів.

Подібне діагностування спрямоване на визначення рівня навченості випускників. Результати свідчать про повноту виконання установою державного освітнього стандарту.

Відмінні риси

За кількістю і характером питань виділяють фронтальну, індивідуальну, комбіновану, групову діагностику. Фронтальний варіант припускає постановку вчителем питань, що дозволяють перевіряти несуттєвий обсяг матеріалу. Педагог пропонує питання, в їх обговоренні бере участь весь клас, короткі відповіді хлопці дають з місця. Така форма роботи доречна для перевірки домашнього завдання, закріплення нового матеріалу.

Її різновидом є комплексна перевірка, діагностується здатність школярів використовувати знання і вміння, набуті при вивченні різних навчальних дисциплін.

Індивідуальна діагностика спрямована на перевірку вмінь, знань, навичок окремих учнів. В її ході педагог враховує усвідомленість, докладність, логічність відповіді, вміння переробляти теоретичний матеріал, використовувати знання в конкретних ситуаціях. Для цього вчитель, інші учні задають школяреві навідні і додаткові питання.

Комбінована форма полягає в поєднанні з групової, індивідуальної, фронтальної форм діагностики. Особливість подібної перевірки в тому, що за короткий часовий проміжок часу педагог встигає перевірити навички та вміння великої кількості учнів.

Методи діагностики

Вони є способами діяльності, які дозволяють здійснювати у процесі навчання зворотний зв’язок, отримувати детальну інформацію про ефективність навчальної діяльності.

Вони повинні відповідати певним критеріям якості вимірювань:

  • об’єктивності, що полягає в умовах і результатах вимірювань незалежно від особливостей перевіряючого;
  • валідності, що дозволяє перевіряти рівень сформованості навичок та вмінь;
  • надійності, що визначає можливість повторюваності в рівних умовах;
  • репрезентативності, що передбачає можливість усебічної перевірки, отримання об’єктивної картини рівня навченості школярів.

Висновок

У сучасній педагогіці використовуються різні способи діагностування рівня навченості. Найпростішим з таких прийомів є спостереження. Воно полягає в безпосередньому сприйнятті, реєстрації певних фактів. У міру спостереження педагогом за учнями у нього формується повноцінне уявлення про ставлення підопічних до навчального процесу, ступеня самостійності, рівнем пізнавальної активності, посильності та доступності навчального матеріалу.

Без цього виду діагностики неможливо складання повноцінного уявлення про ставлення школярів до занять, посильності навчального матеріалу. Результати спостережень не фіксуються в документах, вони враховуються у підсумковій оцінці учнів. Але їх недостатньо для того, щоб отримати об’єктивну картину рівня навченості школярів.

Саме тому в педагогічній діагностиці, використовуваної в загальноосвітніх школах, ліцеях, гімназіях, проводяться комбіновані види дослідження. Наприклад, при переході дітей із початкової школи в середню ланку психолог аналізує їх адаптацію до нових умов, використовуючи спеціальні діагностичні тести.

Різні види вивчення індивідуальних здібностей школярів дозволяють виявляти обдарованих і талановитих дітей, створювати для них індивідуальні освітні траєкторії.