Методи діагностики
Вони є способами діяльності, які дозволяють здійснювати у процесі навчання зворотний зв’язок, отримувати детальну інформацію про ефективність навчальної діяльності.
Вони повинні відповідати певним критеріям якості вимірювань:
- об’єктивності, що полягає в умовах і результатах вимірювань незалежно від особливостей перевіряючого;
- валідності, що дозволяє перевіряти рівень сформованості навичок та вмінь;
- надійності, що визначає можливість повторюваності в рівних умовах;
- репрезентативності, що передбачає можливість усебічної перевірки, отримання об’єктивної картини рівня навченості школярів.
Висновок
У сучасній педагогіці використовуються різні способи діагностування рівня навченості. Найпростішим з таких прийомів є спостереження. Воно полягає в безпосередньому сприйнятті, реєстрації певних фактів. У міру спостереження педагогом за учнями у нього формується повноцінне уявлення про ставлення підопічних до навчального процесу, ступеня самостійності, рівнем пізнавальної активності, посильності та доступності навчального матеріалу.
Без цього виду діагностики неможливо складання повноцінного уявлення про ставлення школярів до занять, посильності навчального матеріалу. Результати спостережень не фіксуються в документах, вони враховуються у підсумковій оцінці учнів. Але їх недостатньо для того, щоб отримати об’єктивну картину рівня навченості школярів.
Саме тому в педагогічній діагностиці, використовуваної в загальноосвітніх школах, ліцеях, гімназіях, проводяться комбіновані види дослідження. Наприклад, при переході дітей із початкової школи в середню ланку психолог аналізує їх адаптацію до нових умов, використовуючи спеціальні діагностичні тести.
Різні види вивчення індивідуальних здібностей школярів дозволяють виявляти обдарованих і талановитих дітей, створювати для них індивідуальні освітні траєкторії.
