Дід і баба
Герої, з якими читач познайомився в главі поеми Твардовського «Василь Тьоркін» – «Два солдати», знову зустрілися при наступі радянських військ. Дід і баба сиділи в підвалі, ховаючись від пострілів, коли почули голоси розвідників, серед яких був наш боєць. Старі взяли Василя як рідного сина, нагодувавши його салом. Тьоркін запевнив їх, що радянська армія тому більше не відступить. Він пообіцяв привезти з Берліна годинник, які у них відібрали німці.
На Дніпрі
Створивши збірний образ Василя Тьоркіна, Твардовський стверджував, що протягом всієї війни його герой не переставав відчувати власну провину перед знаходиться в окупації рідною землею. Соромно йому було, що його не було серед тих, хто визволяв рідне село. Фронт продовжував просуватися до Дніпра, де на світанку, на самому виході бабиного літа, відбувся бій. Наші війська успішно форсували річку. При цьому вони брали в полон німців, які практично не чинили опір цьому.
Образ Василя Тьоркіна в поемі Твардовського до цієї чолі вже встиг зазнати суттєвих змін. У цьому бійцеві ми бачимо вчиненого іншої людини – спокійного, досвідченого, вже встиг втратити багатьох і багато.
