Про війну
Наступна глава поеми Твардовського «Василь Тьоркін» містить міркування головного героя. Він вважає, що з приходом війни потрібно забути про все і бути тільки у відповіді за Батьківщину і за свій народ. В цей час необхідно бути одним цілим з усіма людьми. Про себе, вважає Тьоркін, потрібно також забути. Кожен боєць повинен бити німця, самовіддано битися і бути в повній готовності виконати наказ командування за будь-яку ціну. Навіть якщо за це доведеться віддати своє життя. При цьому солдати повинні вірити в те, що нащадки будуть їм вдячні.
Тьоркін поранений
Продовжуючи знайомство з головами поеми А. Т. Твардовського «Василь Тьоркін», ми дізнаємося про те, що її головному герою в один із зимових днів довелося налагоджувати зв’язок. У цей час Василь пересувався слідом за стрілецькою ротою. Раптово поруч з ним зашипів снаряд. Всі злякалися і впали на землю. Першим з усіх бійців підвівся Тьоркін. Він передав солдатам котушку і вирішив подивитися, чи не б’є чи ворог з розташованого неподалік льоху. Але там нікого не було. Він сам влаштував в цьому бліндажі засідку, вирішивши тримати оборону, використовуючи дві гранати.
Фашисти наближалися. У двох кроках від себе Тьоркін помітив німецького солдата. Ворог кинувся на Василя і поранив його в плече. Тьоркін ж вдарив німця багнетом. У цей час почався обстріл важкої артилерії.
В кінці цієї глави поеми Твардовського «Василь Тьоркін» читач дізнається про те, що пораненого бійця знайшли радянські танкісти. Він уже стікав кров’ю і втрачав свідомість. Танкісти врятували йому життя.
