Хто стріляв?
У цій главі автор веде розповідь про те, як після вчорашнього бою солдати знаходяться в окопах неподалік від позицій противника. На землю спускається літній вечір, нагадує бійцям про мирний час і про селянську працю. Раптово лунає звук наближається літака противника. Фашист кружляє над позиціями радянських солдатів. Смерть зовсім поруч. Однак помирати нікому не хочеться. І тут автор твору почав міркувати про те, в який час краще загинути на війні. У підсумку він приходить до висновку про те, що для цього не годиться ніяка пора.
Але тут на допомогу товаришам прийшов Тьоркін. Він встав, вистрілив по літаку з гвинтівки і підбив його. Василь став героєм. За це йому покладено орден.
Про героя
В наступній главі поеми її головний герой розповідає про те, як зустрів, перебуваючи в госпіталі, молодого солдата-орденоносця з-під Тамбова. Той натякав йому, що таких удальцов, як він, на Смоленщині – батьківщині Тьоркіна, бути просто не може. Тепер Василь радий, що отримав орден. Він не хизується своєю малою батьківщиною, але при цьому пишається краєм, де народився і виріс, а також дорожить ним.
