Від автора
У цій главі автор прощається з Теркиным. Після війни він став не потрібен, так як настав час іншої пісні. Але створена Твардовським «Книга про бійця» дорога йому. Адже Тьоркін є болем поета, його втіхою, відпочинком і подвигом. Все написане автором повинно було порадувати читача.
Аналіз поеми
«Василь Тьоркін» Твардовського по праву знаходиться в списку найбільш значних творів російської літератури, написаних у другій половині 20-го ст.
Поема включає в себе 29 голів. Кожну з них можна розглядати в якості самостійного твору. У книзі міститься безліч ліричних відступів. При цьому її форма і зміст наближені до народних оповідань.
У поемі можна виявити цілий сплав жанрів, епосу і лірики. Віршована форма твору багата гумором і патетикою, замальовками фронтового побуту і героїчних боїв, невимушеній жартом і трагізмом. Є тут народна мова та високу ораторство. Саме тому твір деколи називають зовсім не поемою. Його можна вважати народною книгою. Твардовським був придуманий загальний жанр і обрана військова тема. Причому автор показав війну від самого початку до кінця.
З ліричних відступів нам стає зрозумілий образ автора. Читач усвідомлює, що поет дуже любить свого героя.
Весь сюжет твору несе в собі високу ідейну думка. А простота поетичного мови, який близький до народного, робить поему зрозумілою всім людям. Від віршів Твардовського ставало тепло бійцям, які перебували на полі бою. Невичерпну душевну енергію вони дарують нам і зараз, по закінченні багатьох років.
Що стосується характеру головного героя, то його автор розкриває своєму читачеві поступово. Проходячи шлях від голови до голови, Тьоркін постає нам з різних сторін. Часом він проявляє справжню сміливість і мужність. Це читач бачить у розділі «Переправа». При описі того, що відбувається на війні автор не перестає підкреслювати те, що радянські солдати не є героями від народження. Вони прості молоді хлопці, причому багато з них одягли військову форму вперше. Тим не менш їхні обличчя висвітлює героїзм.
Твардовський підкреслює свою думку про те, що подвиг, який здійснюється цими молодими бійцями, є не чим іншим, як продовженням ратних успіхів їхніх дідів і батьків, які брали участь у війнах минулих століть.
Участь Тьоркіна в боях автор висвітлює використовуючи напівжартівливу форму. При цьому він розповідає про мрії свого героя, який хоче скоріше повернутися додому. Василь не проти отримати нагороду, але при цьому проявляє скромність. Найбільше йому хочеться своєю медаллю справити враження на дівчат.
Після життєрадісних сцен, в яких описуються мрії Василя, автор переходить до описів страшного бою. Цим він прагне підкреслити, що шлях до щастя лежить через боротьбу, а також вказує на зв’язок долі кожної людини з майбутнім країни.
В поемі автор зібрав народну радість і горе. Знайти тут можна і суворі, а також скорботні рядки. Проте найбільше у творі народного гумору, який стверджує величезну любов до життя. Часом здається неймовірним, що розповідь про найважчою і жорстокої війни, яка тільки була в історії народів, звучатиме настільки життєствердно. Але Твардовський у своєму «Василя Теркине» успішно впорався з цим завданням.
Твір з дивовижною яскравістю і правдивістю малює реальну картину життя і боротьби народу в суворі роки війни. При цьому автор постійно звертає погляд читача в майбутнє. Він згадує і про те списку золотої слави, який нащадки внесуть безіменних героїв, які віддали свої життя для перемоги.
Епічність поеми, а також її розповідний характер викладу сюжету прекрасно уживаються з високим ліричним началом, яке після буквально пронизує всі голови. З самими щирими думками автора читач знайомиться і в описах бою, і в оповіданні про жінку, яка проводжає солдата, і в тій розмові, який Тьоркін веде зі смертю. Таким чином, ліричне і епічне начало у творі єдині і нерасторжимы.
Поема Твардовського «Василь Тьоркін» не раз перевидавалася. Існує безліч її перекладів на різні мови. І в наші дні її охоче читає і старше покоління, і молодь.
