Про солдата-сироту
Радянська армія продовжує свій наступ. Бійці, що звільняють місто за містом, вже як про щось реальне мріють про взяття Берліна. Провівши аналіз «Василя Тьоркіна» Твардовського, стає зрозумілим, що популярність головного героя поеми стала йти на спад. В пошані він був в ті часи, коли йшло відступ армії. У той період Василь піднімав настрій бійцям. Зараз же ця роль відведена генералам.
Стає зрозумілим, що війна в «Василя Теркине» Твардовського наближається до свого завершення. Жителі європейських столиць з радістю зустрічають визволителів. Однак простий солдат не перестає думати про рідному селі.
Один із земляків автора осиротів. Його будинок був спалений, а сім’я вбита. Про це він дізнався під час наступу під Смоленськом, коли відпросився на побивку в рідне село Красний Міст. Солдат мовчки повернувся в частину і, тримаючи в руках тарілку з холодним супом, плакав. Автор закликає читача не прощати фашистам цих сліз, дійти до перемоги і помститися за горе, принесене німцями.
