Про користь сімейних історій
Виявляється, подібні перекази, що існують, як правило, в кожній родині, надзвичайно важливі як фактор нормального психічного дитячого розвитку. Встановлено, що ті люди, дитинство яких пройшло в супроводі сімейних історій, розказаних бабусями, дідусями, матерями і батьками, здатні до кращого розуміння психологічних взаємозв’язків у навколишньому світі. У важкій обстановці їм легше орієнтуватися. Подібне розповідання дітям і онукам сімейних легенд і епізодів з минулого сприяє взаємному врівноваженню психіки і припливу настільки потрібні всім нам позитивних емоцій.
Будь-яка дитина любить повторення одних і тих же улюблених історій, хоча часом батькам і нелегко про це здогадатися. Вже будучи дорослими, ми із задоволенням згадуємо сімейні жарти і “легенди”. Причому мова може йти не тільки про позитивних прикладах – успіхи і досягнення старших родичів. Психологи вважають, що значущість для розвитку дитячої психіки спогадів батьків, бабусь і дідусів про пережиті невдачі важко переоцінити. Подібні розповіді ведуть до зростання дитячої впевненості у власних силах – адже близькі та улюблені люди теж досягли всього не відразу. Тому дитина заспокоюється щодо власних промахів і вірить у те, що йому точно так само під силу добитися всього або майже всього.
Психологами рекомендовано якомога частіше ділитися з дітьми історіями з їхнього ж життя. Особливо це відноситься до того періоду, коли “слухач” перебував ще в ніжному віці і лише приступав до освоєння навколишнього світу. Діти з задоволенням відчувають власний ріст і будь-якими пишаються, нехай навіть невеликими поки досягненнями.
Згідно сучасним принципам виховання в педагогіці основою побудови відносин між дорослими і дітьми служать співробітництво і взаємну повагу, що базується на довірі, доброзичливості і безумовної любові. Ще Янушем Корчаком була висловлена думка про те, що дорослі, як правило, дбають лише про свої права і впадають в обурення у разі посягання на них. Але кожен дорослий зобов’язаний поважати і дитячі права, зокрема, право знати або не знати, терпіти невдачі і проливати сльози, не кажучи про право на власність. Висловлюючись коротко, йдеться про права малюка бути тим, ким він є у поточний момент часу.
