Четвертий принцип – безперервність, послідовність, планомірність
Згідно йому виховання в сім’ї зобов’язаний дотримуватися поставленої мети. Такий підхід передбачає поступовість реалізації всієї сукупності педагогічних завдань і принципів виховання. Планомірністю і послідовністю має відрізнятися не тільки зміст, але і ті методи, засоби і прийоми, які застосовуються у виховному процесі згідно з індивідуальними та віковими дитячим можливостям.
Наведемо приклад: малюка раннього віку легше і зручніше всього переключити з небажаного виду діяльності на інший відволікаючим прийомом. Але для виховання п’яти-шестирічної дитини такий “фокус” вже не годиться. Тут потрібно переконувати, пояснювати, підтверджувати особистим прикладом. Як відомо, “вирощування” дитини відноситься до числа тих тривалих і непомітних неозброєним оком процесів, результати якого відчути вдається далеко не одразу, іноді через багато років. Але немає сумнівів у тому, що ці результати будуть цілком реальними у разі послідовного і планомірного дотримання основних принципів виховання.
При подібному підході малюк росте з відчуттям психологічної стійкості та впевненості в собі і своєму оточенні, що є однією з найважливіших основ формування дитячої особистості. Коли близьке оточення поводиться з ним в конкретних ситуаціях схожим чином, навколишній світ представляється дитині передбачуваним і зрозумілим. Він легко усвідомить собі, що саме від нього вимагається, що дозволено, а що – ні. Саме завдяки цьому розумінню дитиною усвідомлюються межі власної свободи і у нього відсутнє бажання переходу тієї межі, де порушуються права інших.
Наприклад, привчена до самостійного збору на прогулянку дитина не буде ні з того ні з сього істерично вимагати, щоб його одягали, зашнуровывали черевики і т. п. Особливо важливо при цьому прищеплювати потрібні для самостійності навички, схвалювати досягнення і старанність.
