Система і форма оплати праці
Вирішальним значенням у визначенні нової системи оплати праці має поняття тарифного нормування. Воно визначає умови, якість і важливість виконуваних робіт. Тарифною системою називають сукупність нормативів, які допомагають реалізувати диференціацію і регулювання рівня зарплати різних категорій та груп працівників. Основні нормативи – це ставки і сітки за тарифами, а також тарифно-кваліфікаційні довідники.
Тарифна сітка – це інструмент диференціації оплати праці залежно від складності самої праці. Сітка – це своєрідна шкала співвідношень для різних груп працівників. Вона включає в себе розряди та пов’язані з ними тарифні коефіцієнти. Простіше кажучи, по тарифній сітці визначають зарплату, відповідну виконуваного праці.
Поняття тарифної ставки також відіграє важливу роль у встановленні системи оплати праці. До уваги береться характер виконуваної роботи трудящими. Так, для працівників, зайнятих на важких або шкідливих спеціальностях, передбачені підвищені тарифні ставки.
Для присвоєння кваліфікаційних розрядів тим чи іншим професіям існують спеціальні тарифні довідники. З ним можна швидко визначити всі необхідні нормативи.
Крім тарифікації, нова система оплати праці вбирає в себе форму оплати. Це один з варіантів встановлення залежності між якістю і кількістю виконуваних робіт. Інакше кажучи, обчислюються оптимальні показники між трудової мірою і її оплатою. Для цього використовуються різні показники, які можуть відобразити результати роботи і фактично відпрацьовані години.
Форма оплати праці встановлює, як повинен оцінюватися праця при його оплаті, наприклад, за часом, витраченому на виробництво, за індивідуальними показниками і т. д. Від форми роботи залежить і структура заробітної плати. Наприклад, у ній може переважати змінна частина (премія або приробіток) або умовно-постійна частина (оклад або тариф).
