Редька з медом: рецепт, як брати, корисні властивості та відгуки

Протипоказання

В яких випадках вживати чорну редьку заборонено? Її пекучий сік може виявитися надмірно агресивним, якщо є запальні процеси у слизових травного тракту. Те ж саме відноситься і до пацієнтів, які нещодавно перенесли операцію на органах травлення. При захворюваннях серця цей овоч також застосовувати небажано.

Протипоказаннями також є панкреатит, печінкова і ниркова недостатність. І ні в якому разі не можна використовувати чорну редьку вагітним жінкам. Ефіри в її складі підвищують тонус матки і здатні спровокувати викидень або передчасні пологи. Також важливо знати, що редька з медом для дітей рекомендується з 3 років, та й то в дуже малій кількості – всього кілька крапель, змішаних з водою і медом. Згодом доза доводиться до столової ложки.

Користь меду

Мед – дуже солодкий продукт. І не випадково. Близько 80% його становлять вуглеводи – фруктоза, глюкоза і сахароза. Їх співвідношення залежить від сорту меду. Незважаючи на те, що прості вуглеводи стали чимось на кшталт страшилки для людей, що стежать за вагою і здоров’ям, їх недолік теж небезпечний і веде до фізичного і психічного виснаження.

Цікаве:  Мигдальний горіх: як правильно і скільки можна їсти, корисні властивості і калорійність

Крім солодощі мед володіє характерним ароматом. Як природний продукт, він не може складатися з чистого цукру і має в собі безліч корисних речовин. Багатий він різноманітними мікроелементами, в ньому присутні вітаміни групи B, а також C, E і нікотинова кислота. У складі меду величезну кількість мінеральних речовин – калій та натрій, кальцій, залізо, магній, фосфор. В трохи менших кількостях є в ньому кобальт, цинк, мідь і хлор.

До того ж, мед містить ферменти, які прискорюють обмін речовин. Також у його складі можна виявити органічні кислоти, такі як лимонна, яблучна, фолієва.

Мед протистоїть багатьох шкідливих мікроорганізмів – бактерій, грибків, вірусів. Також він володіє регенеруючою дією. Застосовується мед при багатьох захворюваннях верхніх дихальних шляхів – кашлі, нежиті, ларингіті.