Що далі?
Після того як роботи по створенню Ан-20 були згорнуті, конструктори приступили до виготовлення ще більш важкого повітряного транспортного засобу. Технічна розробка машини була завершена влітку 1960 року (робочий позначення – ВТ-22). Літальний апарат призначався для транспортування вантажів до 50 тонн на дистанцію близько 3500 кілометрів і повітряного десантування одиничних об’єктів масою до 15 т. Ан-22 устатковувався чотирма силовими установками НК-12МВ з граничною потужністю по 15 тисяч е. л. с.
Пара основних стійок шасі прибирала в моторні осередку внутрішніх двигунів, інші дві аналогічні деталі – в обтічники фюзеляжу. Крило виконано по типу «зворотна чайка», має вигин у внутрішнього силового агрегату. Також передбачена можливість обробки елемента прикордонним шаром. Кабіна Ан-22, завдяки своїм габаритам, дозволяла вирішувати максимум завдань по перекиданню всієї інженерної і бойової техніки, яка була актуальною на той час.
