Проблема провини
У цивільному праві не можна застосувати кримінально-правовий підхід до визначення ознак провини. Справа в тому, що за КК вона визнається в якості виключно суб’єктивного усвідомлення або психічного ставлення суб’єкта до вчиненого. Поняття вини в цивільному праві охоплює більше коло осіб. Адже до суб’єктів цивільно-правових відносин відносять не тільки фізичних, але і юридичних осіб. Зрозуміло, говорити про психічне ставлення до вчиненого останніх досить складно.
Важливо й те, що в цивільно-правових відносинах форми провини не мають такого великого значення, як в кримінально-правових. Як правило, необхідна доведеність її існування. Вкрай рідко для вирішення спору потрібно встановити конкретну форму вини – умисел, необережність та ін.
Історична довідка
У римському праві визначення провини нормами не розкривалося. Але існували певні ознаки, за якими характеризувалася та чи інша її форма.
До революції в цивільному законодавстві Росії поняття не було закріплено офіційно. Аналогічна ситуація спостерігалася і в інших країнах.
У радянський період поняття провини не аналізувалося взагалі. Це було обумовлено тим, що характеристика її допомогою вказівки на ознаки умисної та необережної форм вважалася в той час цілком достатній.
Між тим вина в цивільному праві – одне з центральних понять. Воно має велике значення для дослідження питань, пов’язаних з притягненням до відповідальності як у теорії, так і на практиці.
Вина в цивільному праві – збірне поняття. В даний час воно розкривається в статті 401 ЦК через форми, а не за допомогою вказівки на конкретні ознаки, властиві кожній з них.
