А. Т. Твардовський, «Василь Тьоркін»: короткий зміст і аналіз твору

Поема Твардовського «Василь Тьоркін», яка має ще й іншу назву – «Книга про бійця», вважається одним з найбільших і відомих творів, написаних поетом за період своєї творчої діяльності.

Будучи вершиною російської епічної поезії, вона отримала всенародне визнання. Багато рядки твору Твардовського «Василь Тьоркін» стали невід’ємною частиною усної мови або популярними афоризмами, вимовними у віршованій формі. Причому «Книга про бійця» отримала не тільки людей, але і загальнонаціональне визнання.

Історія створення

Роботу над поемою «Василь Тьоркін» Твардовський почав у 1939-1940 рр. В той час він був військовим кореспондентом, публікуючи свій матеріал у газеті «На варті Батьківщини» Ленінградського військового округу. Це був період проведення фінській кампанії. Образ та ім’я головного героя Твардовського Василь Тьоркін — стали плодом спільної творчості багатьох членів редколегії. Серед них: С. Маршак, М. Щербаков, Н. Тихонов. В результаті вийшов вельми вдалий образ добродушного, сильної і в той же час простого російського хлопця.

Спочатку Тьоркін був сатиричним героєм написаних для газети фейлетонів і віршів. І вже з того часу російського солдата полюбили читачі окружної газети. Це і навело на думку Твардовського про перспективність даної теми та необхідність її розвитку в рамках великого твору.

У 1940 р. автором були створені чорнові варіанти деяких розділів, а одну з них – «Гармонь» – надрукували на сторінках газети «Червона зірка» як окремий вірш.

Початок війни з фашистською Німеччиною деякий час не тільки перервав роботу над поемою. Воно стало причиною коригування задуму. В результаті фельетонный Вася Тьоркін перетворився в радянського бійця, в образі якого втілено найкращі моральні сторони всього передвоєнного покоління. Твардовський надав своєму героєві риси широкого узагальнення, зберігши при цьому його впізнаваність і конкретність.

Твір Твардовського «Василь Тьоркін» було улюблене солдатами, які боролися на полях війни. Саме відчуття необхідності книги і змусило автора продовжити роботу над нею.

Вже наприкінці 1942 р. читачі могли ознайомитися з новою главою твору «Хто стріляв?», яка увійшла у другу частину поеми. Після цього Твардовський продовжив свою творчість і повністю завершив роботу над книгою в березні 1945 року. Ознайомимося з коротким змістом «Василя Тьоркіна» Твардовського.

Загрузка...

Від автора

У першій главі твору читач знайомиться з героєм поеми «Василь Тьоркін». Твардовський, починаючи свою розповідь, стверджує, що найголовнішим на війні є зовсім не їжа, а гарна приповідка і приказка, а також жарт. Не менш важливою в цей час є і суща правда. І нехай навіть вона буде гіркою.

Герой Твардовського Василь Тьоркін, з яким знайомить нас автор, відіграє важливу роль на війні. Адже у цей важкий час обов’язково має бути місце забаві і жарту. У першій главі твору автор визначився і з формою свого оповідання. Він вказав читачеві, що книга, яку той взяв у руки, не має ні початку, ні кінця. Перша ж глава – це лише середина оповідання.

На привалі

Знайомлячись зі змістом «Василя Тьоркіна» Твардовського, читач дізнається, що головний герой твору потрапив у перший піхотний взвод, де одразу ж став своїм. Всю першу ніч після його появи бійці не змогли заснути, слухаючи розповіді бувалого солдата. Жарти Василя Тьоркіна допомагають переживати тягарі невлаштованої військового побуту, холод, голод, бруд і сон на голих коренях і в мокрих шинелях.

Виходячи з міркувань Твардовського Василь Тьоркін – це людина, якого можна знайти в кожній роті. І нехай цей боєць середнього зросту, непоказний собою, не дуже гарний і не має нагород. Але все ж він воював і зміг вижити на будь-якій позиції і під будь-яким вогнем.

Перед боєм

Перейдемо до розгляду наступного розділу «Василя Тьоркіна» Твардовського. У ній герой поеми розповідає про те, як він вибирався з оточення і був політруком, проводячи бесіду з бійцями одними лише словами «не сумуй».

З цієї глави «Василя Тьоркіна» Твардовського ми розуміємо, що радянська армія відступає. Вона залишає рідні землі, які незабаром будуть окуповані. Солдати відчувають свою провину перед мирним населенням. На їх шляху рідне село командира. Взвод заходить туди. Дружина командира запрошує бійців до хати й частує їх. Діти раді батькові, який, як їм спочатку здається, прийшов увечері, попрацювавши в полі. Однак вони розуміють, що завтра він піде, а в їх будинок, швидше за все, увійдуть німці. Всю ніч командир не спить і коле дрова. Він намагається хоч якось допомогти своїй дружині.

Ще довго в голові Тьоркіна звучить плач дітей, які прокинулися на світанку і побачили, як їхній батько разом з бійцями йдуть з дому. Василь мріє про те, як після визволення рідної землі він прийде до гостинної господині і вклониться їй за постій.

Загрузка...

Переправа

Продовжуємо знайомство з коротким змістом глав поеми Твардовського «Василь Тьоркін». У наступній з них читач дізнається про те, як бійці трьох взводів в зимову пору намагалися переправитися через річку. До іншого берега встигли підпливти тільки солдати того підрозділу, де служив Тьоркін. Після цього німці почали артобстріл. До ночі той, хто залишився живий, вже й не сподівався побачити своїх товаришів, вважаючи, що всі вони загинули.

Про що далі розповідає читачеві глава «Переправа» в «Василя Теркине» Твардовського? На світанку дозорні доповіли, що бачать на річці маленьку чорну крапку. Спочатку вони вирішили, що це тіло вбитого під час артобстрілу бійця. Проте сержант узяв бінокль і розгледів пливе людини. Хтось пожартував, що переплисти річку в крижаній воді міг тільки Тьоркін. І правда, це виявився саме він. Василь доповів полковникові, що перший взвод цілий, чекає подальших вказівок і просить підтримки артилерійським вогнем. Тьоркіна переодягають в сухий одяг, змушують побігати, розтирають спиртом і дають йому всередину для зігріву. Вночі бійці відновили переправу, щоб битися заради життя на землі, а зовсім не заради слави.

Про війну

Наступна глава поеми Твардовського «Василь Тьоркін» містить міркування головного героя. Він вважає, що з приходом війни потрібно забути про все і бути тільки у відповіді за Батьківщину і за свій народ. В цей час необхідно бути одним цілим з усіма людьми. Про себе, вважає Тьоркін, потрібно також забути. Кожен боєць повинен бити німця, самовіддано битися і бути в повній готовності виконати наказ командування за будь-яку ціну. Навіть якщо за це доведеться віддати своє життя. При цьому солдати повинні вірити в те, що нащадки будуть їм вдячні.

Тьоркін поранений

Продовжуючи знайомство з головами поеми А. Т. Твардовського «Василь Тьоркін», ми дізнаємося про те, що її головному герою в один із зимових днів довелося налагоджувати зв’язок. У цей час Василь пересувався слідом за стрілецькою ротою. Раптово поруч з ним зашипів снаряд. Всі злякалися і впали на землю. Першим з усіх бійців підвівся Тьоркін. Він передав солдатам котушку і вирішив подивитися, чи не б’є чи ворог з розташованого неподалік льоху. Але там нікого не було. Він сам влаштував в цьому бліндажі засідку, вирішивши тримати оборону, використовуючи дві гранати.

Фашисти наближалися. У двох кроках від себе Тьоркін помітив німецького солдата. Ворог кинувся на Василя і поранив його в плече. Тьоркін ж вдарив німця багнетом. У цей час почався обстріл важкої артилерії.

В кінці цієї глави поеми Твардовського «Василь Тьоркін» читач дізнається про те, що пораненого бійця знайшли радянські танкісти. Він уже стікав кров’ю і втрачав свідомість. Танкісти врятували йому життя.

Про нагороду

В наступній главі поеми А. Т. Твардовського «Василь Тьоркін» читач знайомиться з міркуваннями головного героя про те, що йому зовсім не потрібен орден. Боєць згоден на медаль. Ця нагорода знадобиться йому після війни, коли, повернувшись на батьківщину, він буде розповідати дівчатам про те, як колись ходив в атаку. Автор шкодує про те, що зараз у свої рідні краї Василь потрапити не може. Адже він бере участь у страшному, смертному, кривавому бою за життя на землі, а не заради слави.

Гармонь

Про що розповідається в наступній главі поеми А. Т. Твардовського «Василь Тьоркін»? Читач дізнається про те, що після поранення і перебування в госпіталі боєць знову повертається в стрілецький полк до солдатам своєї першої роти. По дорозі його підібрав вантажівка, наступний на фронт. Йде колоні довелося зупинитися через снігового затору. У вимушені хвилини відпочинку два танкіста дали Теркину гармонь, яка залишилася від командира, нещодавно загиблого в бою.

Від звуків музичного інструменту всім бійцям стає тепліше на душі, і деякі з них пускаються в танок. Танкістам навіть починає здаватися, що вони вже знайомі з Теркиным. Придивившись до нього ближче, вони дізналися у Василя того пораненого солдата, якого врятували від смерті. Танкісти подарували Теркину гармонь свого командира. Вони розуміють, що війна – це не час, коли потрібно сумувати про загиблих і гадати, хто ж зможе вижити і повернутися додому.

Два солдата

Що стає відомо читачеві з наступної глави поеми А. Т. Твардовського «Василь Тьоркін»? Всього в трьох верстах від лінії фронту головний герой твору зайшов у будинок, де мешкає двоє людей похилого віку. Дід у минулому сам був солдатом. Тьоркін допоміг йому полагодити годинник і пилу. Жартами Василь виманив у старої їжу. Знехотя вона дістала зі своїх засіків сало і підсмажила чоловікам яєчню з двох яєць. Пообідавши і випивши спирту з фляги, два солдата завели розмову про побутові труднощі війни. В кінці Василь вклонився господарям і обіцяв, що німець обов’язково буде переможений.

Про втрату

Про що читач дізнається з наступної глави поеми Олександра Твардовського «Василь Тьоркін»? У цьому оповіданні йдеться про те, що товариш нашого героя втратив свій кисет. Це дуже засмутило його. Але Василь заспокоює бійця, кажучи про те, що той уже втратив рідні краї і сім’ю. Це і є головна прикрість. Про все інше шкодувати не варто. Тьоркін дарує товаришеві свій кисет, зауваживши при цьому, що їм ні за що на світі не можна втрачати Росію, за яку вони відповідають.

Поєдинок

З сюжету«Василя Тьоркіна» Твардовського читач дізнається про те, що головний герой твору вступив в рукопашний бій з фашистом. Німець — людина сильний і спритний, великий і ситий. Однак наш солдат не здається і не сумує. Німець вибив Теркину зуби, а Василь підбив своєму ворогові очей. Нашому солдатові дуже важко. Він вже ледве володіє своєї пораненої правою рукою і нужденний, але при цьому не здається. Фашист зняв з голови каску і почав битися нею. Тьоркін ж убив свого ворога незарядженої гранатою, оглушив і зв’язав його.

Василь задоволений собою. Він насолоджується військової удачею і гордий тим, що йде по радянській землі і підганяє в штаб «мови», розуміючи, що кожен, хто попадається йому назустріч, радий тому, що Тьоркін повернувся з розвідки живим.

Послання від автора

Наступна глава є своєрідною перепочинком у створеній автором «казці про війну». Адже слухати її добре тому, хто вже зміг перемогти ворога і повернувся додому. Твардовський каже, що солдата на війні хотілося б прочитати мирну казку. Однак до тих пір, поки рідний край продовжує залишатися в полоні, автор буде розповідати про війну.

Хто стріляв?

У цій главі автор веде розповідь про те, як після вчорашнього бою солдати знаходяться в окопах неподалік від позицій противника. На землю спускається літній вечір, нагадує бійцям про мирний час і про селянську працю. Раптово лунає звук наближається літака противника. Фашист кружляє над позиціями радянських солдатів. Смерть зовсім поруч. Однак помирати нікому не хочеться. І тут автор твору почав міркувати про те, в який час краще загинути на війні. У підсумку він приходить до висновку про те, що для цього не годиться ніяка пора.

Але тут на допомогу товаришам прийшов Тьоркін. Він встав, вистрілив по літаку з гвинтівки і підбив його. Василь став героєм. За це йому покладено орден.

Про героя

В наступній главі поеми її головний герой розповідає про те, як зустрів, перебуваючи в госпіталі, молодого солдата-орденоносця з-під Тамбова. Той натякав йому, що таких удальцов, як він, на Смоленщині – батьківщині Тьоркіна, бути просто не може. Тепер Василь радий, що отримав орден. Він не хизується своєю малою батьківщиною, але при цьому пишається краєм, де народився і виріс, а також дорожить ним.

Генерал

У цій главі розповідається про другому літо війни. Йдуть бої на Волзі. Тьоркін перебуває в обороні і відсипається в окопі на березі річки. У напівдрімоті йому чується пісня, в якій говориться про річечці, здатної проповзти під колючим дротом і дістатися до його рідного села, передавши привіт і слова любові матері солдата. І тут його викликали до генерала для вручення ордену. Тьоркін відмовляється від належного йому відпустки, а додому вирішує поїхати в той час, коли армія перейде до звільнення Смоленська. Генерал погоджується з його словами, міцно тисне Василю руку, обіймає і дивиться солдату в очі. З ним він веде себе так, як поводив би себе зі своїм сином. Генерал тепло прощається з Теркиным.

Про себе

У цій главі автор розповідає читачеві про те, як зберіг у своїй душі отчий дім, хоча залишив його ще в юності. Поет згадує ще не поранений війною ліс і літні дні, рідний дворик і стежку, що веде до криниці. Він ототожнює себе з тими радянськими людьми, які залишили за межею фронту сім’ї і все те, що у них є рідної. Зараз край автора і Тьоркіна – його земляка, страждає в полоні. І за це вони обидва повинні тримати відповідь.

Бій у болоті

Взвод Тьоркіна бореться за населений пункт Бірки. Вони вже третю добу ведуть бій в болоті, який здається їм безглуздим. Навколо голодно і сиро. Не можна солдатам навіть і покурити, адже весь тютюн розкис. І в цей час Тьоркін примудряється підбадьорювати товаришів. Він розповідає бійцям про те, що вони знаходяться серед своїх і на рідній території. Крім цього солдата захищає радянська артилерія. На думку Василя, все не так уже й погано. А це болото можна порівняти з курортом. Слова, сказані Теркиным, розвеселили бійців, після чого вони без особливої праці зайняли село.

Про кохання

В наступній главі поеми автор розмірковує про те, що кожного солдата неодмінно проводжала на війну жінка. Її любов завжди підбадьорює, прославляє, застерігає і засуджує. Дружини солдатів ніколи не скаржаться на своїх листах на те, як їм важко жити. І ці вісточки з дому творять з бійцями справжні чудеса. Автор стверджує, що любов набагато сильніше війни, і закликає жінок частіше писати чоловіків на фронт. Також поет звертається з проханням до дівчат, щоб ті придивилися до героя поеми і полюбили його.

Відпочинок Тьоркіна

З наступного розділу читач дізнається про те, що рай для солдата – це те місце, де він може відіспатися. В такий мирний будинок і потрапив герой Твардовського. Тут є тепла піч і спальня з ліжком, застелене чистим білизною. В цьому «раю» не потрібно сидіти в одязі, різати хліб багнетом і класти гвинтівку біля ніг, а також прибирати ложку за халяву чобота. В такій чистоті Василю стає незатишно. Йому інколи навіть починає здаватися, що він знову опинився в госпіталі. Боєць продовжує думати про тих, хто знаходиться на війні, і через це не може заснути. Однак до перемоги радянська армія ще не прийшла. Саме тому Тьоркін знову вирушає на передній край. До закінчення війни йому доведеться відпочивати лише в шляху і там, куди його приведе випадок.

В наступі

В наступній главі розповідається про те, що бійці вже дуже пообвыклись перебувати в бороні. Однак прийшов наказ, згідно з яким армії потрібно перейти в наступ. Молоді солдати намагаються рівнятися на Тьоркіна. І це, незважаючи на те що йому теж страшно, лежачи на землі, чекати чергового розриву. Біжить попереду в атаку лейтенанта важко поранило, і він помер прямо на полі бою. І тоді Тьоркін повів солдатів вперед. Але його важко поранили.

Смерть і воїн

У цій главі автор розповідає читачеві про те, як до стікаючого кров’ю Теркину прийшла смерть. Вона кликала його з собою, лякала каліцтвом і говорила про те, що війна буде йти ще дуже довго, так що сенсу в житті ніякого немає. Однак Василь не здавався. Він ще бажав побачити перемогу і, повернувшись додому, погуляти з живими людьми.

Знайшла бійця похоронна команда. Його поклали на ноші і понесли в медсанбат. Все це час смерть була поруч. Але коли вона побачила, що живі добре піклуються один про одного, пішла.

Тьоркін пише

В цій главі йдеться про те часу, коли Василь знаходиться в госпіталі.

Він пише своїм однополчанам про те, що вижив, і що його нога вже гоїться. Після госпіталю Тьоркін мріє знову повернутися в рідну частину, яка стала для солдата будинком і сім’єю. Василь хоче дійти разом зі своїми товаришами до самої межі, а якщо це не вийде, то зустріти свою погибель серед однополчан.

Тьоркін-Тьоркін

Після одужання Василь знову опинився у своєму полку. Однак зараз він почуває себе абсолютно чужим. І тут хтось запитав: «Де Тьоркін?» Першим на питання відгукнувся незнайомий рудий боєць. У Тьоркіна-старого в душі зачаїлася образа. Він вирішив до кінця з’ясувати, хто ж з них справжній. Виявилося, що нового солдата звали Іваном Теркиным. Він нагороджений двома орденами. А з-за того, що Іван підбив на одну ворожу машину більше, він впевнений, що книга про бійця написана саме про нього. Інше ж ім’я автор придумав лише для рими. Як дозволили свій спір герої «Василя Тьоркіна» А. Т. Твардовського? Залагодив конфлікт старшина. Він оголосив про те, що у кожної роти зараз буде свій Тьоркін.

Від автора

У цій главі поет спростовує чутки про смерть полюбився всім героя. Він говорить про те, що Тьоркін живий, а не чути про нього тільки з-за того, що він воює на Заході.

Дід і баба

Герої, з якими читач познайомився в главі поеми Твардовського «Василь Тьоркін» — «Два солдати», знову зустрілися при наступі радянських військ. Дід і баба сиділи в підвалі, ховаючись від пострілів, коли почули голоси розвідників, серед яких був наш боєць. Старі взяли Василя як рідного сина, нагодувавши його салом. Тьоркін запевнив їх, що радянська армія тому більше не відступить. Він пообіцяв привезти з Берліна годинник, які у них відібрали німці.

На Дніпрі

Створивши збірний образ Василя Тьоркіна, Твардовський стверджував, що протягом всієї війни його герой не переставав відчувати власну провину перед знаходиться в окупації рідною землею. Соромно йому було, що його не було серед тих, хто визволяв рідне село. Фронт продовжував просуватися до Дніпра, де на світанку, на самому виході бабиного літа, відбувся бій. Наші війська успішно форсували річку. При цьому вони брали в полон німців, які практично не чинили опір цьому.

Образ Василя Тьоркіна в поемі Твардовського до цієї чолі вже встиг зазнати суттєвих змін. У цьому бійцеві ми бачимо вчиненого іншої людини – спокійного, досвідченого, вже встиг втратити багатьох і багато.

Про солдата-сироту

Радянська армія продовжує свій наступ. Бійці, що звільняють місто за містом, вже як про щось реальне мріють про взяття Берліна. Провівши аналіз «Василя Тьоркіна» Твардовського, стає зрозумілим, що популярність головного героя поеми стала йти на спад. В пошані він був в ті часи, коли йшло відступ армії. У той період Василь піднімав настрій бійцям. Зараз же ця роль відведена генералам.

Стає зрозумілим, що війна в «Василя Теркине» Твардовського наближається до свого завершення. Жителі європейських столиць з радістю зустрічають визволителів. Однак простий солдат не перестає думати про рідному селі.

Один із земляків автора осиротів. Його будинок був спалений, а сім’я вбита. Про це він дізнався під час наступу під Смоленськом, коли відпросився на побивку в рідне село Красний Міст. Солдат мовчки повернувся в частину і, тримаючи в руках тарілку з холодним супом, плакав. Автор закликає читача не прощати фашистам цих сліз, дійти до перемоги і помститися за горе, принесене німцями.

По дорозі на Берлін

Війна в поемі Твардовського «Василь Тьоркін» все більше наближається до кінця. Радянська армія знаходиться в чужому краю, де солдатам незвична червона черепиця і чужа мова.

По напрямку на схід йде народ. Це британці, французи та поляки, які доброзичливо дивляться на російських солдатів-визволителів. Тут же бійці зустрічають російську жінку, яка повертається за Дніпро, до свого зруйнованого двору. Тьоркін дає їй коня зі збруєю, вівцю, корову і різну домашню начиння.

В бані

Справжнім вітчим будинком на чужині стає для солдатів російська лазня. Вона доставляє їм масу задоволення. Жалкують бійці тільки про те, що воду їм доводиться брати з чужих річок. Проте автор зазначає, що на війні буде гірше, якщо солдати стануть митися, наприклад, під Москвою.

У лазні всі роздягаються, і відразу стає видно на тілі поранення. Вони є мітками війни. На гімнастерках, які бійці надягають після лазні, виділяється велика кількість медалей. Солдати жартують, що це ще не все. Адже попереду їх чекає останній рубіж.

Від автора

У цій главі автор прощається з Теркиным. Після війни він став не потрібен, так як настав час іншої пісні. Але створена Твардовським «Книга про бійця» дорога йому. Адже Тьоркін є болем поета, його втіхою, відпочинком і подвигом. Все написане автором повинно було порадувати читача.

Аналіз поеми

«Василь Тьоркін» Твардовського по праву знаходиться в списку найбільш значних творів російської літератури, написаних у другій половині 20-го ст.

Поема включає в себе 29 голів. Кожну з них можна розглядати в якості самостійного твору. У книзі міститься безліч ліричних відступів. При цьому її форма і зміст наближені до народних оповідань.

У поемі можна виявити цілий сплав жанрів, епосу і лірики. Віршована форма твору багата гумором і патетикою, замальовками фронтового побуту і героїчних боїв, невимушеній жартом і трагізмом. Є тут народна мова та високу ораторство. Саме тому твір деколи називають зовсім не поемою. Його можна вважати народною книгою. Твардовським був придуманий загальний жанр і обрана військова тема. Причому автор показав війну від самого початку до кінця.

З ліричних відступів нам стає зрозумілий образ автора. Читач усвідомлює, що поет дуже любить свого героя.

Весь сюжет твору несе в собі високу ідейну думка. А простота поетичного мови, який близький до народного, робить поему зрозумілою всім людям. Від віршів Твардовського ставало тепло бійцям, які перебували на полі бою. Невичерпну душевну енергію вони дарують нам і зараз, по закінченні багатьох років.

Що стосується характеру головного героя, то його автор розкриває своєму читачеві поступово. Проходячи шлях від голови до голови, Тьоркін постає нам з різних сторін. Часом він проявляє справжню сміливість і мужність. Це читач бачить у розділі «Переправа». При описі того, що відбувається на війні автор не перестає підкреслювати те, що радянські солдати не є героями від народження. Вони прості молоді хлопці, причому багато з них одягли військову форму вперше. Тим не менш їхні обличчя висвітлює героїзм.

Твардовський підкреслює свою думку про те, що подвиг, який здійснюється цими молодими бійцями, є не чим іншим, як продовженням ратних успіхів їхніх дідів і батьків, які брали участь у війнах минулих століть.

Участь Тьоркіна в боях автор висвітлює використовуючи напівжартівливу форму. При цьому він розповідає про мрії свого героя, який хоче скоріше повернутися додому. Василь не проти отримати нагороду, але при цьому проявляє скромність. Найбільше йому хочеться своєю медаллю справити враження на дівчат.

Після життєрадісних сцен, в яких описуються мрії Василя, автор переходить до описів страшного бою. Цим він прагне підкреслити, що шлях до щастя лежить через боротьбу, а також вказує на зв’язок долі кожної людини з майбутнім країни.

В поемі автор зібрав народну радість і горе. Знайти тут можна і суворі, а також скорботні рядки. Проте найбільше у творі народного гумору, який стверджує величезну любов до життя. Часом здається неймовірним, що розповідь про найважчою і жорстокої війни, яка тільки була в історії народів, звучатиме настільки життєствердно. Але Твардовський у своєму «Василя Теркине» успішно впорався з цим завданням.

Твір з дивовижною яскравістю і правдивістю малює реальну картину життя і боротьби народу в суворі роки війни. При цьому автор постійно звертає погляд читача в майбутнє. Він згадує і про те списку золотої слави, який нащадки внесуть безіменних героїв, які віддали свої життя для перемоги.

Епічність поеми, а також її розповідний характер викладу сюжету прекрасно уживаються з високим ліричним началом, яке після буквально пронизує всі голови. З самими щирими думками автора читач знайомиться і в описах бою, і в оповіданні про жінку, яка проводжає солдата, і в тій розмові, який Тьоркін веде зі смертю. Таким чином, ліричне і епічне начало у творі єдині і нерасторжимы.

Поема Твардовського «Василь Тьоркін» не раз перевидавалася. Існує безліч її перекладів на різні мови. І в наші дні її охоче читає і старше покоління, і молодь.

Загрузка...