Кілька слів історії
Виявляється, спочатку з бісквітного тіста в Європі готували спеціальні сухарі для моряків. Завдяки тому, що цей продукт міг зберігати свої смакові якості і не піддаватися вологи, вони брали “бісквітну сушку” в далекі поїздки і навіть називали між собою «корабельним хлібом».
Все це відбувалося в далекому XV столітті, а через чотири століття це блюдо стали подавати при дворі – у вигляді десерту (два коржа, а між ними прошарок з джему). Спочатку його розпробувала королева Вікторія, вживаючи під час сніданку разом з чаєм. Ну а потім і всі інші.
У перекладі з італійської мови бісквіт означає печена двічі. Це кондитерський виріб, у складі якого борошно, яйця і цукор (саме завдяки відсутності в складі масла, десерт може тривалий час бути їстівним).
Хоча в даний час існують і варіанти з маслом (вершковим або рослинним), маргарином, кефіром, медом, крохмалем, згущеним молоком, сметаною і так далі.
