З чого все почалося
Сам термін дуже молодий, він введений в ужиток в середині 70-х рр. Завданням тоді було розвести поняття поточного менеджменту на рівні виробництва і менеджменту від вищого керівництва. Тому перша і головна відмінність нового поняття «стратегічний менеджмент» – це його «керівний» статус. Автор терміну – Ігор Ансофф (американець російського походження). Він представив модель стратегічного планування, потім у поняття вклалися багато авторів, включаючи знаменитого Пітера Друкера.
За наступні п’ятдесят років нові підходи і чудодійні рецепти швидкого і ефективного зростання компанії росли і множилися, як гриби після дощу. У підсумку розвиток стратегічного менеджменту по вуха загрузла в стереотипах і численних управлінських «фантиках».
Тема «Менеджмент для начальників» за визначенням стала улюбленицею для різного роду шкіл, течій і напрямів. Адже хто тільки, що тільки і як тільки не керує… На сьогоднішній день в стратегічному менеджменті набрався вже десяток шкіл, і це тільки офіційно визнаних. Розібратися в них і тим більше, вибрати оптимальний варіант для себе і своєї компанії ставало все складніше. Сутність стратегічного менеджменту обросла додатковими формулюваннями, як новорічна ялинка – іграшками. Економічні довідники дають стандартні визначення. Стратегічний менеджмент – це функція управління організацією, поширюється на довгострокові цілі і дії організації, взаємопов’язаний комплекс довгострокових заходів або підходів в ім’я зміцнення життєздатності і мощі організації по відношенню до конкурентів.
