Структура навчальної діяльності – один із найважливіших питань сучасної педагогіки. У кількох розділах цієї статті викладені точки зору видатних педагогів і психологів, які займалися даною темою.
Загальна характеристика та структура навчальної діяльності
Насамперед потрібно розібратися в тому, що ж являє собою процес, якому присвячена стаття. Отже, навчальна діяльність може бути охарактеризована як в широкому сенсі, так і в більш вузькому. У першому випадку під нею піднімається будь-яка активність людини, спрямована на придбання знань.
Це поняття включає в себе не тільки діяльність, включену в цілісний педагогічний процес, що протікає в період проходження курсу будь-якого закладу, але й самостійне освоєння необхідного для життя матеріалу. Тобто, у широкому розумінні, під навчальною діяльністю можна розуміти як процес, що протікає при отриманні офіційної освіти, так і будь-яке самостійне виховання і навчання, необов’язково має структурований або навіть просто осмислений характер.
У вузькому ж значенні, даний термін першими почали вживати радянські педагоги Ельконін та Давидов, структура навчальної діяльності яких становить великий інтерес і буде розглянуто далі в цій статті. Отже, що ж говорили про це вигляді людської активності два видатних вчених?
Ельконін пропонував називати навчальною діяльністю тільки той процес отримання знань умінь і навичок, який характерний для дітей молодшого шкільного віку. Як відомо, саме на цьому відтинку життєвого шляху, оволодіння новою інформацією є головним видом активності. До надходження дитини в школу це місце займає гра, а у підлітків чільне становище навчальна діяльність поступається спілкування з однолітками. Таким чином, Ельконін пропонував звузити рамки визначення до меж тієї вікової категорії, коли школа є центром буття людини.
Трактування Давидова
Цей учений мав дещо інший погляд на це питання. Згідно думку Давидова, навчальна діяльність та структура її може бути розглянуто не тільки в рамках певної вікової категорії, але і стосовно до всіх періодів життя людини. Цей видатний педагог говорив про те, що таким терміном можна позначати процес отримання необхідних навичок навчання, який протікає усвідомлено і має чітко виражену структуру.
Таким чином, з вищесказаного видно, що саме Давидов вперше згадав про діяльнісному та компетентісний принципах, які в даний час широко застосовуються в освіту, а їх впровадження у навчання затверджено Федеральним Державним освітнім стандартом. Під усвідомленістю”, про яку він говорив, потрібно розуміти позитивну мотивацію, існуючу у школяра, яка ставить його на рівень суб’єкта освітнього процесу.
Функцію ж підлеглого учасник системи виконує при недостатньо сформованому настрої на отримання знань.
Структура навчальної діяльності учнів
У попередніх розділах статті були розглянуті різні визначення феномену навчальна діяльність. Схема її також може бути представлена як мінімум двома способами. По-перше, вона здатна мати вигляд послідовності процесів, що протікають протягом її здійснення, і, по-друге, – ґрунтуватися на діях, що є компонентами єдиного загального комплексу.
Структура навчальної діяльності по Эльконину і Давидову має наступний вигляд:
- Мотиви – Цілі – Навчальні дії – Самоконтроль – Самооцінка.
По-іншому та ж ланцюжок може бути представлена у вигляді дій, здійснюваних учнем, тобто вона розглядається з точки зору суб’єкта процесу. Отже, другий вид структури має наступну форму:
Далі буде приділено увагу кожному з перерахованих вище компонентів структури навчальної діяльності.
Мотивація
Психологія говорить про те, що для успішного протікання тієї чи іншої діяльності, необхідно щоб особа, що здійснює її, чітко усвідомлювала причину, за якою воно повинно виробляти ті чи інші дії. Без сформованої мотивації, успішність усього освіти, зводиться практично до нуля.
Якщо, наприклад, школяр не усвідомив для себе, для чого потрібно отримати ті чи інші знання і як вони можуть стати в нагоді в подальшому житті, то він буде перебувати в положенні об’єкта освіти. Тобто його роль в такому разі має суто підлеглий характер.
Таким чином, вся діяльність цієї дитини буде спрямована на те, щоб як можна швидше і з мінімальними витратами енергії здати іспит з предмету або контрольну роботу, тобто виконати завдання чисто формально. В ідеалі у нього повинна бути сформована мотивація. Лише вона здатна забезпечити розуміння необхідності отриманих знань у його подальшого життя і професійної активності, яку він буде здійснювати у дорослому віці.
Мотивація, будучи компонентом загальної структури навчальної діяльності, в свою чергу, може бути розділена на наступні різновиди:
До першого виду можна віднести будь-які мотиви, що мають значення безпосередньо для тих, хто навчається. Частіше всього в їх ролі виступають тяга до знань та захопленість процесом або соціальні причини, які полягають у прагнення відповідати тим чи іншим критеріям, що встановлюються суспільством.
Одним з найсильніших мотивів у сучасному світі є можливість так званого соціального ліфта, тобто отримання в результаті закінчення навчального закладу роботи, а відповідно і життєвих умов набагато більш високого рівня.
Інші приклади причин
Нерідко зустрічається і наявність у студентів мотивів другої групи, тобто зовнішніх. До таких можна віднести будь-який тиск, що здійснюється за з боку батьків і педагогів. Як правило, до таких дій учителя та сім’ї школяра вдаються при недостатньо сформованому у нього внутрішньому вигляді мотивації.
Відсутність інтересу до предмету може бути наслідком недбалого ставлення до своєї діяльності педагогів. Безумовно, зовнішня мотивація, часом дає бажаний результат – дитина починає добре вчитися. Однак такий вигляд цього компонента структури навчальної діяльності не може бути єдиним, а здатний лише частиною складного комплексу причин, що спонукають людину до діяльності.
Мотиви ж, що відносяться до першої групи, повинні переважати.
Передбачення результату
У структурі навчальної діяльності, як і в будь-якому іншому процесі, під метою розуміється той підсумок, який повинен бути досягнутий. Тобто на даному етапі важливо відповісти на питання: для чого?
Переважна більшість педагогів говорить, що для успішного функціонування всієї структури навчальної діяльності навчальна мета повинна бути не тільки зрозуміла дітям але, і прийнята ними. В іншому разі, як уже було сказано, весь процес буде відбуватися з примусу.
Як правило, при подібному засвоєнні матеріалу працює лише оперативна та короткочасна пам’ять. А значить, знання, отримані дитиною, не будуть міцними і повністю або частково забудуться при відсутності необхідності їх підтверджувати.
Враховуючи реальні умови
Що таке навчальне завдання у структурі навчальної діяльності?
Цим терміном прийнято позначати цілі, переформульовані з урахуванням реальних умов, в яких здійснюється дія. Завдання може бути як одна, так і декілька. В останньому випадку в декількох пунктах виражається мета, розділена на більш дрібні фрагменти.
Як би те ні було, задачі повинні бути сформульовані досить чітко і ясно. Це потрібно для ефективного і результативного здійснення всієї структури навчальної діяльності школяра.
Істотні ознаки
У чому полягає відмінність навчальної задачі від звичайної?
Передбачається, що в результаті вирішення першого з них повинно здійснитися перетворення особи, яка виконує дію. Ним є сам школяр.
Тобто, рішення подібних завдань спрямоване на зміну суб’єкта, а не якого-небудь об’єкта з навколишнього світу. Тобто, процес навчання завжди спрямований на вдосконалення особистості. Можна сказати, що вся програма навчання в закладі складається з комплексу послідовно розв’язуваних навчальних завдань.
Зазвичай вони надаються школярам у вигляді конкретних вправ з предмета.
Цілі і завдання в сучасному процесі навчання
Провідні психологи та педагоги говорять про те, що найчастіше вживання цих термінів в однині є помилкою. Подібна заява вони обґрунтовують тим, що, як правило, одна мета може досягатися в ході вирішення декількох завдань і навпаки. Тому, описуючи загальну структуру та зміст навчальної діяльності, доцільно говорити про наявність складної системи цих компонентів.
Важливим буде згадати про те, що ці складові бувають двох видів: прилеглими та дальньої спрямованості. В ідеалі кожна навчальна задача має ґрунтуватися на двох цілях різних типів. На жаль, на практиці це не завжди здійснюється. Крім того, велику роль відіграє усвідомлення навчаються як навколишнього, так і далекої мети. Тільки при цьому умові весь освітній процес не буде нагадувати блукання у пітьмі.
Широко поширені такі навчальні завдання, які включають в себе опис способу вирішення. Подібна їх різновид є менш корисною для школярів, так як єдиною метою, яку ставлять вони перед собою, може бути отримання правильного результату.
Якщо ж завдання вимагає знайти оптимальний спосіб вирішення, то вона сприяє розвитку у дітей логічного мислення, що є фактом, який свідчить про новий етап розвитку особистості.
У пошуку правильного рішення
Навчальні дії в структурі навчальної діяльності відіграють значну роль. Розвиток їх в узагальненому вигляді у дітей є метою освітнього процесу. За допомогою виконання навчальних дій, відбувається вирішення завдань, тому цього компонента навчальної діяльності варто приділити пильну увагу.
У педагогіці прийнято розділяти навчальні дії на дві групи:
Розвитку у дітей здатності виробляти дії другої групи за часів існування Радянського Союзу, а також в післяперебудовний роки приділялося недостатньо уваги.
Про важливість першої групи стали говорити на порозі 21 століття.
До даного різновиду можна, наприклад, віднести такі міжпредметні дії як: аналіз даних, систематизація інформації та інші. В останній редакції закону “про освіту” йдеться про необхідність запровадження компетентнісного підходу. Тобто потрібно давати дітям такі знання вміння та навички, які сприяють розвитку бажання продовжувати навчання самостійно протягом усього життя. Тут мається на увазі не тільки проходження курсів будь-яких навчальних закладів, але й певні програми по підвищенню кваліфікації, а також самоосвіту в цілях поліпшення професійної діяльності, можливі й інші мотиви.
Експерти кажуть, що проблеми з навчанням у дітей виникають, як правило, саме з-за недостатньо сформованого вміння здійснювати дії першої різновиди, тобто метапредметные.
Перевірка виконання завдань
Самоконтроль теж в якійсь мірі є основоположним компонентом структури навчальної діяльності учнів. Саме він найбільшою мірою забезпечує суб’єкт – суб’єктний принцип відносини між викладачами і школярами.
В процесі проведення самоконтролю учень здійснює аналіз виконаної роботи, виявляє існуючі помилки, виробляє способи їх виправлення, і домагається поліпшення результату. Вся ця процедура проходить без допомоги викладача. За ступенем сформованості цієї навички можна робити прогноз майбутніх успіхів школяра як з конкретної дисципліни, так і по всьому загальноосвітнього курсу.
Зіставлення з ідеалом
У загальній структурі і характеристики навчальної діяльності процес самоконтролю можна представити наступною схемою:
- Вивчення ідеалу – Порівняння власного результату з них – Виявлення невідповідності.
Тобто дана дія відбувається шляхом зіставлення початкової мети з досягнутих на певний момент виконання завдання результатом.
Залишилося сказати про останню ланку в структурі навчальної діяльності, яке полягає в самооцінці.
Підведення підсумків
Самооцінка представляє величезне значення як частина навчальна діяльність. Вона базується на критичному аналізі досягнутого результату шляхом порівняння з висунутої раніше метою.
Самооцінка може виражатися як в балах, так і в розгорнутому судження щодо того, наскільки продуктивною була робота і як добре учень оволодів навчальним матеріалом. Цей процес повинен відбуватися на основі традиційний, позначки, що виставляється вчителем.
Самостійний контроль і оцінка власних результатів протікають не однаково тяжіння всього шкільного курсу. Їх зміст залежить від тієї вікової групи, в якій відбувається навчання.
Так, структура навчальної діяльності молодших школярів не може повністю усвідомлюватися ними чинності несформованість необхідних розумових процесів. Тому частина цієї роботи педагог повинен взяти на себе. У перші роки навчання в школі самоконтроль і самооцінка відбуваються спочатку методом повторення за вчителем його суджень про власний відповіді, а потім у вигляді спроб складати власні критичні висловлювання невеликого обсягу.
При цьому педагог повинен ставити всілякі навідні запитання щодо якості виконаної роботи та ступеня засвоєння матеріалу, а також того, наскільки добре закріплені навички навчальних дій. Тут варто приділяти увагу не тільки відповідності отриманого результату вірної відповіді, але і того, наскільки навик, який повинен був розвинутися в ході рішення задачі, сформований у учня (за його власним думку).
Від класу до класу ступінь самостійності виконан
ня контролю і оцінки своєї діяльності повинен підвищуватися.
До моменту закінчення середньої школи людина повинна бути готовий до придбання знань з великою часткою самоконтролю, так як це потрібно при проходженні програми вищого навчального закладу або установи середньої ланки.
Проведені без допомоги педагога ці дії є лише першими сходинками до необхідної самостійності всього процесу, якій належить досягти в майбутньому.
За останніми дослідженнями, більше половини вступників у вищі навчальні заклади не готові до освоєння програми з-за низького рівня розвитку вищезазначених процесів. Однак, до другого курсу такий недолік спостерігається лише у 13% студентів.
Психологічна структура навчального процесу
Термін навчальна діяльність, що вживається переважно в педагогіці, широко пов’язаний з таким явищем, що розглядаються в психології, як научіння. Саме цей феномен, представлений різноманіттям видів, є основним складовим елементом багатьох компонентів процесу навчання .
Суть психологічної структури навчальної діяльності полягає в сприйнятті організмом і переробки нової інформації.
Сучасні психологи говорять про трьох його видах, кожний з яких в тій чи іншій мірі присутня в навчальній діяльності сучасних школярів.
Висновок
В даній статті було розказано про структуру навчально-пізнавальної діяльності. Питання піддався розгляду з різних точок зору.
Були представлені як визначення самої навчальної діяльності, авторство яких належить різним педагогам, так і два види її структури. Кожен з компонентів цих схем розбирався окремо. В останньому розділі дані короткі відомості з психології про структуру навчальної діяльності.
