Іноземні “родичі” кукурудзяної каші
Ми вже говорили про популярність кукурудзи в світі. Кашу з сонячного продукту теж люблять у різних країнах, а в деяких вона навіть входить в список національних страв!
Мамалига вважається традиційною стравою в Румунії, Молдови та на Західній Україні. Спочатку так називалася круто зварена пшонка, але коли на дунайських берегах з’явилася кукурудза, вона повністю заместила собою менш багату смаком крупу, і те, що вважалося «хлібом бідняків», стало популярним блюдом у багатьох будинках цього регіону. Для приготування потрібні кукурудзяна мука грубого помолу, вода і сіль. Вариво необхідно постійно помішувати і довести до повного загустіння. Подають мамалигу порізаної на шматочки, як хліб, з зеленню, овочами, бринзою.
Абыста – абхазький варіант мамалиги, яку найчастіше готують на молоці, заправляють горіховим маслом і подають з сиром сулугуні. На відміну від дунайської каші, абыста готується з кукурудзяного борошна дрібного помелу.
Полента – один з улюблених італійських гарнірів. Також її їдять на півдні Швейцарії, Сербії, Болгарії та Хорватії. Спосіб приготування не сильно відрізняється від мамалиги, але італійці іноді підсмажують свою кашу до олії, нарізавши скибочками.
Бразильське страва «анґу» – стародавній рецепт корінних жителів Америки – більше схоже на густий суп-пюре, ніж на кашу.
Карибська кукурудзяна каша, також відома як «кол» або «поп», – традиційний ямайський сніданок. Готується вона на кокосовому молоці з використанням спецій – кориці, мускатного горіха та ванілі, а додають в неї свіжі плоди манго, горіхи і ягоди.
До речі, ямайці, так само як і росіяни, люблять кукурудзяну кашу з гарбузом!
