Лідерство в менеджменті – визначення, теорії та підходи

Сучасний менеджмент неможливо уявити без використання індивідуального інноваційного підходу до постійно мінливих обставин. Адже тільки в такому випадку можливе досягнення нових і при цьому перспективних напрямків розвитку компанії. Все це говорить про те, що менеджмент не може існувати без лідерів, тобто без тих людей, які здатні взяти на себе керівництво організацією і при цьому перетворити кожного з її співробітників у свого послідовника й однодумця.

Лідерство в менеджменті на сьогоднішній день є досить актуальною проблемою. Адже існуюча на ринку жорстка конкуренція призводить до необхідності прийняття своєчасних рішень, а також покладення на керівника відповідальності за досягнення кінцевої мети і ефективну роботу організації в цілому.

Лідерство в сучасному менеджменті передбачає наявність у людини таких якостей, які дозволили б йому здійснювати грамотне керівництво співробітниками. Це і є для компаній головним козирем в умовах конкурентної боротьби. Це саме те, що і дозволяє виділятися організації на тлі всіх інших.

Основне поняття

Лідерство – це якість, яка властива вже самій природі індивіда. При цьому воно є однією з найдавніших форм організації життя людей, а також дієвим засобом, що дозволяє вирішити багато нагальних питань.

Вже на самому ранньому етапі зародження людського суспільства переважаючі позиції в ньому стали належати такому порядку, в якому провідні ролі були надані більш розумним, сильним і витривалим членам громад. Одноплемінники довіряли їм, їх мудрості і авторитету. Саме такі люди і ставали лідерами. Але людське суспільство продовжувало розвиватися. Разом з ним все більш і більш ускладнювалася система лідерства. Воно перестало бути особистим і набуло більш складні форми.

Тим не менш, як і в колишні часи, на сьогоднішній день існує об’єктивна потреба в наявності лідера, яка не може бути не реалізована. Адже основним завданням такої людини є усунення пасивності, а також залучення всіх членів групи в процес управління.

Лідерство – це загадкове і ускользающее якість. Його існування визнати легко, а описати досить складно. Ще важче використовувати цю властивість особистості на практиці, а вже виховати подібне властивість в людині просто неможливо.

У всіх існуючих на сьогоднішній день теоріях лідерства в менеджменті до визначення даного поняття є свій підхід. Єдиного погляду на цей феномен знайти просто неможливо.

Лідерством вважається метод роботи, мета якого – допомогти співробітникам вирішити поставлене завдання найкращим чином. При цьому його вважають невід’ємним компонентом роботи команди і групи.

Лідерство в менеджменті розглядається як здатність, що дозволяє підняти бачення співробітників до більш високого рівня. Це дозволяє людині працювати із застосуванням найсучасніших стандартів. Крім цього, лідерство в менеджменті є невід’ємною рисою особистості, завдяки якій відбувається формування її рис за межами обмежувальних рамок.

Існують і інші визначення цього терміна. Так, лідерство в менеджменті розглядається в якості управлінських взаємин між керівником і його послідовниками. При цьому вони ґрунтуються на максимально ефективне для кожної конкретної ситуації поєднанні різних джерел влади і спонукають людей до досягнення поставлених цілей. При цьому поняття лідерства в менеджменті розглядає дане явище зовсім не як керівництво. Хоча така людина може стояти на чолі компанії.

Таким чином, можна побачити, що в менеджменті тема лідерства є досить багатогранною. Подібне соціальне явище являє собою один з обов’язкових елементів в системі управління організацією, її своєрідним «пусковим механізмом». При цьому феномен лідерства здатний проявлятися в будь-яких організованих групах. Головне, щоб вони прагнули до однієї загальної мети.

Види лідерства

Вплив на групу людей або на колектив буває формальним і неформальним. Якщо розглядати перший варіант (коротко) лідерства в менеджменті, то в цьому випадку вплив на підлеглих буде діяти з позиції займаної посади. Але бувають і інші ситуації. У них вплив на людей виявляється людиною завдяки своїм особистим умінням, здібностям та іншим ресурсам. У такому разі йдеться про неформальне лідерство. Але і за те, і при іншому варіанті така людина завжди буде мати емоційної, психологічної чи соціальної опорою в колективі, що і дозволить йому повести за собою людей.

Нерідко визнається менеджментом лідерство в організації за керівником, якщо він зміг довести свою цінність і компетентність не тільки для організації, але і для груп, а також окремих співробітників. У цьому випадку найбільш характерними рисами такого начальника вважаються:

  • довіра персоналу;
  • здатність бачення ситуації в цілому;
  • гнучкість прийняття рішень;
  • комунікативні здібності і т. д.

Все це дозволяє зробити однозначний висновок про те, що лідер являє собою домінуюче особа будь-якої організації, групи або суспільства.

Виходячи із спрямованості впливу на людей і роботу компанії в цілому виділяють такі види лідерства, як:

  • конструктивне (функціональне), що сприяє досягненню цілей, поставлених перед організацією;
  • деструктивне (дисфункціональні), завдає збитків;
  • нейтральне, здатну вплинути на досягнення виробничих цілей.

Проте варто відзначити, що застосовуючи теорії, які існують в менеджменті про керівництво і лідерство, до реального життя, часом буває досить складно провести певну межу між усіма описаними вище видами даного явища. Адже життя колективу досить багатогранна, і розкласти всі відносини «по поличках» не представляється можливим.

Одним з найважливіших умов максимально ефективного керівництва компанією є наявність конструктивного лідерства. Це дозволяє максимально швидко прийти до наміченої мети. Оптимальним, але при цьому важко досяжним варіантом є поєднання в одній людині якостей як формального, так і неформального лідера. На ефективність керівництва надає важливе вплив і та позиція, яку начальник займає у сфері емоційних відносин. Вона не повинна знаходитися на надто низькому рівні. В іншому випадку емоційна неприязнь почне істотно підривати посадовий і діловий авторитет керівника, що призведе до зниження ефективності його діяльності в цілому.

Проблеми лідерства в менеджменті розглядаються з точки зору ключових моментів, необхідних для вирішення організацією поставлених завдань. Адже, з одного боку, це явище розглядають у вигляді певного набору якостей, якими володіє той чоловік, який робить вплив на інших людей, а з іншого, воно має на увазі під собою процес, як правило, не силового впливу, що приводить до досягнення групою осіб намічених цілей.

Напрями теорій лідерства

Це якість цікавило багато поколінь дослідників, науковців та мислителів. При цьому варто зазначити, що ніколи серед їхніх поглядів не було єдиного визначення сутності та природи цього феномена. Тим не менш розвиток уявлень про нього, а також експериментальні напрацювання в цій області послужили основою для формування трьох основних підходів до лідерства в менеджменті. Вони являють собою:

  • лідерські якості;
  • поведінка, характерна для лідера;
  • ситуації, в яких діє керівник.

При цьому основи лідерства менеджменту явно вказують на те, що важлива роль у вирішенні завдань, що стоять перед компанією, відводиться характеристиками і поведінки послідовників. Кожен із зазначених вище підходів пропонує власне вирішення проблеми керівництва.

Варто також відзначити і те, що лідерство в системі менеджменту володіє безпосереднім зв’язком з мотивуванням співробітників. Візьмемо, наприклад, найбільш ранні концепції. Їх авторами пропонувалося визначати ефективність даного феномена, грунтуючись на якості лідерів, а також на стилях їх поведінки. В цьому випадку ситуація в розрахунок не приймалася. В кінцевому підсумку такі концепції так і не стали завершеною теорією. Вони буквально «потонули» у величезній кількості зразків поведінки і особистісних якостей. Тим не менш певний внесок у загальну теорію лідерства вони все ж таки внесли. Розглянемо деякі з найбільш популярних напрямків даної сфери дослідження.

Теорія Д. Мак Грегори

Дана наукова гіпотеза належить до напрямку, який розглядає поведінковий характер лідерства. Її автором було чітко змальовано два основних стиля керівника. Це авторитарний (теорія Х) і демократичний (теорія Y).

Що ж являють собою дані стилі лідерства в менеджменті? Перший з них передбачає ставлення до співробітників, засноване на понятті про те, що:

  • всі люди не люблять роботу і по можливості уникають її;
  • нечестолюбивые співробітники завжди прагнуть піти від відповідальності і хочуть, щоб ними керували;
  • кожен хоче захищеності;
  • для того, щоб люди працювали, над ними потрібен постійний контроль, а також використання примусів і створення загрози покарань.

Володіючи подібними переконаннями, лідер-автократ здійснює централізацію своїх повноважень. Він постійно контролює підлеглих, не дозволяє їм приймати власні рішення, а для досягнення тієї чи іншої мети чинить значний психологічний тиск.

Теорія Y вважає, що:

  • праця є процесом природним, і при сприятливих умовах люди не відсторонюються від відповідальності, а, навпаки, прагнуть до неї;
  • працівники, залучені до організаційних цілей, використовують самоконтроль і самоврядування;
  • інтелектуальний потенціал середньостатистичного людини використовується лише частково.

Демократичний керівник у своїй роботі воліє використовувати такі механізми впливу на підлеглих, які апелюють до їх потреби бути долученими до високої мети. Своїм основним завданням такої начальник бачить створення атмосфери доброзичливості, довіри і відкритості.

Теорія Лайкерта

Вона також відноситься до поведінковому підходу до лідерства. Автор даної теорії виділяє два типи керівників. У перший з них він включив таких лідерів, які бажають підвищити на підприємстві продуктивність праці, орієнтуючись на поставлену задачу. Другий тип керівника зосереджений в основному на людину.

Перший з лідерів представлених двох типів більш за все піклується про проектування цілей і завдань, а також про розробку в організації системи винагороди. Другий же зайнята вдосконаленням людських відносин, залучення працівників до участі в управлінні. Лайкертом також було запропоновано 4 стилю, характерних для лідера:

  • эксплуататорско-авторитарний, аналогічний автократові;
  • прихильно-авторитарний, обмежує участь співробітників у прийнятті рішень;
  • консультативний, передбачає прийняття тактичних рішень підлеглими, а стратегічні – керівником;
  • демократичний, при якому між начальником і підлеглими створена атмосфера повної довіри, що дозволяє здійснювати групове керівництво компанією.

Таким чином, автор теорії чітко розмежував типи лідерства в менеджменті, вважаючи при цьому, що найбільш оптимальним з усіх запропонованих варіантів вважається той, який орієнтований на людину.

Теорія Мітчела і Хауса

Ситуаційні підходи до теорії лідерства пропонують пояснення ефективності даного феномену з точки зору різних змінних, не звертаючи при цьому уваги на особу керівника.

Так, теорія Мітчела і Хауса, яку ще називають «Шлях-мета», намагається пояснити вплив, який чиниться поведінкою лідера на продуктивність праці, мотивацію і задоволеність підлеглих. Для ефективного керівництва менеджера вищої ланки потрібно:

  • роз’яснити співробітникам, що він очікує від їх дій;
  • надати допомогу в усуненні виникаючих при вирішенні завдання перешкод;
  • направити всі зусилля підлеглих на шлях досягнення мети;
  • задовольнити потреби співробітників при успішному виконанні завдання.

Згідно цієї моделі, стиль керівництва безпосередньо залежить від 2 ситуаційних факторів. Перший з них являє собою особистісні потреби працівників, а саме самовираження, автономію, самоповагу і приналежність. Другий фактор передбачає вплив зовнішнього середовища, яка виражається в переконанні керівника впливати на оточуючих.

Теорія Фідлера

Дана модель внесла величезний внесок у розвиток розуміння стилів і особливостей лідерства в менеджменті. Теорія Фідлера закликає зосередитися на ситуації, запропонувавши при цьому на розгляд три чинники, які надають безпосередній вплив на поведінку керівника:

  • відносини між начальником і підлеглими;
  • структура поставленого завдання;
  • сфера посадових повноважень.

Автор даної моделі вважає, що за будь-яких обставин повинен бути забезпечений баланс між тими вимогами, які висуваються ситуацією, що виникла, а також особистісними якостями керівника. Саме це і призводить до високого ступеня задоволеності і продуктивності.

Теорія гуманістичної спрямованості

На відміну від всіх інших концепцій лідерства в менеджменті, ця розглядає природу людини. Вона стверджує, що люди за своєю суттю – це складний, але в той же час мотивовану організм. Компанія завжди є керованою. Саме тому для успішної роботи лідеру необхідно перетворити керовану їм організацію таким чином, щоб в ній індивіду була гарантована свобода, необхідна для досягнення власних цілей і задоволення потреб. Але при цьому обов’язковою умовою є внесення усіма членами колективу внеску у вирішення завдань, що стоять перед підприємством. Ця ідея була розроблена американськими психологами Дж. Макгресором, Р. Блейком та іншими.

Мотиваційна теорія

Послідовниками даної моделі є С. Еванс, С. Мітчел та ін Дана теорія стверджує, що ефективність лідера залежить від його впливу на мотивацію працівників, на їх задоволеність, одержувану в процесі роботи, а також на здатність продуктивно виконувати завдання.

Дана ідея, пропонує певну структуру керівництва, виділяє такі типи поведінки лідера, як;

  • підтримуючий;
  • директивний;
  • орієнтований на успіх і т. д.

Атрибутивна теорія

Відповідно до даної концепції, лідер розглядається, як «маріонетка». Він отримує вказівки, а також владу від послідовників.

Останні і є своєрідним лялькарем, що призводить в рух свою ляльку.

Теорія Д. Гоулмана

Дана концепція є наймолодшою. Згідно з її ідей, лідерство в теорії менеджменту можна визначити як керівництво людьми, засноване на емоційному інтелекті. Розробкою даної теорії займався професор Чиказького університету Д. Гоулман у 80-90-х рр. минулого століття. Згідно висунутої ним ідеї, ефективним вважається таке лідерство, яке здатне керувати емоціями людей. Що це означає? Відповідно до даної теорії, лідер, у якого присутній високий емоційний інтелект, здатний усвідомити не тільки власні почуття, а й почуття інших людей, завдяки чому він згодом починає керувати членами колективу.

При цьому така людина володіє наступними навичками:

  • усвідомленням власних почуттів, умінням їх помічати і тонко диференціювати;
  • управлінням власними почуттями з умінням справлятися з руйнівними імпульсами негативних емоцій і контролювати їх, що дозволяє гнучко пристосуватися до будь-якої ситуації і налаштувати себе на перемогу;
  • усвідомленням почуттів, які присутні в іншої людини, а також їх розумінням і здатністю бути участливым;
  • управлінням почуттями співробітників з умінням надання емоційного впливу на підлеглих у формі наснаги, впливу, врегулювання конфліктів, створення колективу і зміцнення в ньому командного духу.

Модель емоційного інтелекту пропонує керівнику розвивати і удосконалювати всі чотири описані вище здібності. При цьому варто відзначити, що подібна гіпотеза підтверджена низкою численних досліджень.

Групове керівництво

Лідерство при розгляді його сучасною наукою вважається явищем більш громадським та організаційним, ніж індивідуальним і особистісним.

Кожна людина, будучи членом тієї чи іншої групи, вирішує виникаючі в ній проблеми. В даний час структурам, а також до динаміки таких об’єднань практичний менеджмент приділяє підвищену увагу. Це зумовлено існуючими потребами бізнесу і необхідністю виживання організацій, що займаються підприємницькою діяльністю.

Групова робота – це певним чином витрачена енергія виконавців, а також зусилля і здібності лідерів. У своїй сукупності подібна діяльність володіє так званим синергетичним ефектом. Це вказує на те, що сили всієї групи більше, ніж узяті окремо сили всіх її членів. Отримання подібного ефекту і лежить в основі групового лідерства.

Крім описаних вище існує і безліч інших підходів і концепцій, які були розроблені без проведення ретельного аналізу виходячи з загальної схеми теорії лідерства. Тим не менш дослідження в даній області не припиняються. Вони інтенсивно проводяться і в наші дні, оскільки влада і лідерство в менеджменті – велика і цікава тема.